Перший сніг упав тобі під ноги,
Поцілунками укрив усе лице,
Залишив на серденьку тривогу,
Почуття узявши у кільце.
Ти стоїш, чекаючи просвіту,
Намагаєшся ступить черговий крок,
Та щось стримує, - мабуть шалений вітер, -
Так хотілося, - майнуло між думок.
Там у осені залишилось чекання,
Почуття, що вкотре довело
Всюдисущість променів кохання,
Всеохопленість під назвою тепло.
Що тебе чекає в заметілях?
Холод кришталевий й самота...
І протест твого п’янкого тіла
Не зупинить зимного єства.
Не сумуй, русява чарівнице,
Все у цьому світі вдасться тій,
Що з натхненністю вселяє душі принців
Порухом звабливості з-під вій.
| 
у Вас 
0
