Пройшли давно вже ті часи, Коли ми разом з ним були, І ті чудові літні ночі, Які я згадую щоночі.. І ті цілунки дорогі, Що тають у моїй душі, Все промайнуло в небуття А по щоці тече сльоза…
Перше кохання - воно незабутнє. Тільки із роками воно викликатиме посмішку під час згадки про нього. А у юні роки - це сподівання, чекання, страждання, сльози. Думаю, що у всіх це було. То ж витріть, Олічко, слізку і радійте життю. "Легко сказати", - подумаєте Ви. А тепер про вірш: повірте, що це не зауваження, а дружні поради. Якби у мої 16 років був Інтернет, то, моєживо, і писала б краще, бо тут завжди виправлять і допоможуть. Рими типу "ночі-щоночі", краще не вживати, "тають" - "тануть" українською (чи не так?), "небуття - сльоза" - теж на риму не дуже схоже. Працюйте і шліфуйте совї вірші і у Вас усе вийде. Я у Вас вірю,Олю.
Любов буває і в сльозах бо це життя ... таке життя ... цікаві ваші почуття !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
цікаві ваші почуття !