Ти озвався – моя королево, але лід вже розтанув давно. Моє серце квітує травнево і не б’ється снігами в вікно. Я до тебе вертаюсь із казки, з королівства холодних думок, бо стають недоречними маски, коли серце пришвидшує крок… Я до тебе приходжу із мрії, щоби збутися кожному з нас в цьому світі, де сонечко гріє, де висока манить далина… Королівство величне з любові возведемо з тобою, але коронований світлом, не болем, будеш в ньому моїм королем.
Ти озвався – моя королево, але лід вже розтанув давно. Моє серце квітує травнево і не б’ється снігами в вікно. Я до тебе вертаюсь із казки, з королівства холодних думок, бо стають недоречними маски, коли серце пришвидшує крок…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
у Вас 
0
