Задивлена у небо, ніби в люстро, в уяві твій малюю силует. Хоч ти не принц. І я не попелюшка. Але звучить у серці той сонет… І серце – повне музики і казки, і віри в чудо, бо любов моя горить так ясно, спалюючи маски. Хоч ти не принц, не попелюшка я… Я не боюся, що проб’є дванадцять і все мине, розтане, як туман – я творю казку у своєму серці. Я кожен крок змальовую сама. Опівночі шепну тобі на вушко: шукай мене, якщо любов жива!... Хоч ти не принц, а я не попелюшка – ми від природи здатні на дива…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль....
у Вас 
0
