Марево-видиво дощ - не нова візитівка,
Наче від часу пошкрябаний фон-кіноплівка.
Сплять переходи в пасмистих тінейджерських гетрах..
Мчать-поспішають додому намоклі автівки:
Злизують шини лискучий льодяник бруківки –
Згодом лічитимуть прісно асфальт-кілометри…
Місто під вечір пірне у ліхтарні алеї.
Спритний ліхтарник обличчя світилам доклеїть:
Очі і брови, і вуха, і ніс, і уста.
Парами будуть гуляти, щасливі, ночами.
Шепотом ніжним зайдуться стежки у безтямі
Доки таємна імла не поглине густа.
Часто і сон твій отими світами блукає…
Зранку розбудить дзвінок ошалілий трамваю –
Встигнеш заскочити дню на підніжку, чи ні?
Сплесне в долоні ліхтарник, прощаючись, хитро,
Свіжим білилом обличчя закохані витре…
Плавно погасить за склом ледь помітні вогні.
| 
та
у Вас 
1
