Ти поспішаєш додому? Не треба В росяних травах лишати сліди. Ще не погасла зірниця край неба Й вітер дрімає у полі. Не йди. Ти поспішаєш додому? Ще рано Нам розлучатися, люба, повір. Дай поцілую тебе наостанок Так, як ніколи в житті до цих пір. Ти поспішаєш додому? Будь ласка, Ще пригорнися до мене на мить. Я не збіднів ще на ніжність і ласки Ти не відчула усю ненасить. Ти поспішаєш додому? Не сердься, Що уже сонце над світом зійшло. Мила, скажи, чи впадає в озерце, Чи із озерця тече джерело?.. Ти поспішаєш додому?..
Я поспішаю додому... Не сердься... Ранок раптовий... Сусіди... Плітки.... Думаєш легко? Калатає серце ніби тоді, ще у юні роки.... Думаєш просто лишати квартиру, бігти по сходах у ранок і світ? Знову в реальність, раптову і сіру.... ліжко зім"яли......... ........................... - єдиний мій слід...........
Софіє, а невже тільки ми в цьому винні? Не вірю! У кожного є щось своє, заховане від сторонніх і близьких десь у закутку душі. Може просто так співпало - особисте і чужа творчість?..
Дякую,Зоряно. Це один із небагаьох віршів написаних мною за "одну мить". Мабуть, він довго дозрівав у мені, чуття переповнили душу, і з часом вийшов досить непоганий вірш.
Ніжний вірш, теплі і ласкаві слова. Тільки цікаво, що ж то за поцілунок "як ніколи в житті до цих пір"? Може, треба було б поцілувати так особливо, а не вмовляти її не йти, то вона б і передумала відразу (то усе жарти).
Ось такий він, мій поцілунок, що до сходу сонця не захотіла розлучатися, а слова почав говорити, бо вже самому хотілося відпочити. Ну, як ще було натякнути їй, що вона поспішала додому... Дякую, Тамаро.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
