«Її шукаю в тобі» Цілую губи твої, вони для мене – її, Її, неначе у снах, я бачу в тебе в очах, Мені ти кажеш слова, що говорила вона, Тому з тобою є я, немов вона ще моя. Шукаю моря прибій в пустелі сірій, сухій, Нас знов зима замела, та я шукаю тепла, В чужому серці – любов, я в ньому місце знайшов, Себе у нім зупинив, щоб її погляд не вбив. Та страшно жити із тим, що наше щастя, як дим, Такі ж літа золоті, але уста вже не ті, Практично той же балкон, та він для мене – полон, Тебе туди я веду, де вже її не знайду. Дорога мрій і думок згадають ще її крок, Тебе я так обніму, як вже її не візьму, А ти тримай мене так, немов я в неї в руках, І поведи десь туди, її де манять сліди. З тобою буду я там, усе тобі я віддам, Неначе знову весна, неначе ти – це вона, Тебе не знаю ще я, її вживаю ім`я, Я їй давно не близький, а шлях мій дуже слизький. Тому ти в мене одна, неначе ти – це вона, Тому її, мов у снах, шукаю в тебе в очах, Тому до тебе іду, немов її там знайду, Тому брешу я собі, її шукаю в тобі.
ого..дякую, що зазирнули так далеко..)) насправді я тоді лише вчився писати і це відчувається, якщо порівнювати з останніми моїми віршами.. але це був лише мій другий вірш на сайті, тому, мабуть, ніхто не коментував його, я був ще невідомим автором на сайті, початківцем..) але мені дуже приємно, що ви зазирнули на сторінку цього твору:)
Вань, хоч вірш щирий, але таких краще дівчатам не показувати. І я не про майстерність твору, а про зміст. Хоча це природньо, що минулі почуття лишають слід і потрібний час, щоб піти далі, але не дуже приємно відчувати себе замінником. Тому обережно.
Хоч вірш ліричний, але в мене з ним дещо інші асоціації.. це був якраз період,коли потрібно було багато в чому робити вибір..я закінчував коледж,батьки розлучались..багато різних аспектів.. думаю,цей твір порушує доволі серйозну тему стосунків,коли чи то через невзаємність,чи якусь цікавість ти починаєш робити "не те",ходити "не туди",цілуватись "не з тими"..
дякую, пані Світлано, за коментар) особливо цінно, що коментуєте мій старий вірш.:) я вже надумав навіть трішки його відшліфувати,бо сама тематика,як на мене,заслуговує уваги,але відчувається в ньому,що це були лише спроби пера..
мені здається,що редагувати старі твори не раз навіть важче,ніж писати нові..) адже дуже хочеться зберегти саме ту емоцію,що тоді була,не змінювати особливо ідею,адже кожен вірш,як сторінка щоденника..) але обіцяю,що спробую.якщо щось вийде - додам як нову нотатку)
ви знову стимулюєте мене до написання..:)) пам*ятаю,одного разу вже таке було,тоді я написав "Одеколон"..:)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
