Весна,та перша, так давно відквітла-- й розвіяв вітер її пелюстки, а ми лише з роками усвідомили суть джерела--- життєвої ріки, хоча й самі ми розвели мости на довгі дні, тривожні роки, не знаючи того, що назавжди у серці нашім лишиться неспокій, який не раз розбудить знову весну, торкаючи струну з глибин душі,--- солодкий спогад-- він не раз воскресне, як перший цвіт кохання і весни
Перше кохання завжди дарує бажання жити, творити щось нове. Під впливом цього дивного почуття людина бачить світ зовсім в інших кольорах, знаю не по розповідях. Вірш сподобався. Продовжуйте.
мені вірш сподобався. Він наскрізь пронизаний почуттями, у ньому викладено саме те, що відчуває чи відчував коли-небудь кожен. Він торкнувся мого серця і зачепив мою душу. Бажаю творчих злетів, Оксано!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар. Знаєте, світ був таким, є і, мабуть, залишиться. Просто нам випала доля це зрозуміти і навчитися жити з цим. Історія, на жаль чи на щастя, циклічна, і в цій історії доля нашої країн
у Вас 
0
