Пластмасові обійми жодних слів Ми манекени в недолугих позах Рук негнучких незовсім вдалий розмах Оці обійми все що ми змогли Залишиться на дні пустих очей Недбало намальованих на лицях Роздратування слабкість просто звичка Ми манекени втрачено ключі До наших душ до наших жовтих тіл Не повернеться вся колишня сила Уже ніколи нащо ці обійми Пластмасова вистава жодних слів
Спасибі! А розділові знаки я навмисно не ставлю, щоб залишити можливість різного прочитання і розуміння.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар. Знаєте, світ був таким, є і, мабуть, залишиться. Просто нам випала доля це зрозуміти і навчитися жити з цим. Історія, на жаль чи на щастя, циклічна, і в цій історії доля нашої країн
у Вас 
0
