Десять пальців, немов пілігрими...

Десять пальців, немов пілігрими,

що бредуть до святої землі,

вимальовують кроки незримі

на вустах, на плечах, на чолі…

Наша клітка здіймається вгору

і розхитує втомлений сад.

Ти прийшов так поважно і гордо,

але вже не вернешся назад.

Я про тебе ні словом, ні рухом

не обмовлюсь, якби хто питав.

Лоскотатимуть крила і руки

від старих нерозгаданих тайн.

В моїм світі лиш співи і блискіт,

що не є ані добрим, ні злим.

Доторкнись

                       і вдихни нашу близькість:

Я – твій храм,

                я твій Єрусалим!