Зорями небо засіяла густо Мною залюблена ніч. У рівновазі сумління й розпуста, Чи в боротьбі протиріч? Скрипнуть спросоння заперті ворота, Віття віконце торкне, - Йду на подвір’я дивитися - хто там Кличе до себе мене? Вийду опівночі тихо із хати В пахощі ніжні весни, - Хочу не мріями – тілом обняти Ту, що збентежила сни. Випливе з темряви тінь на доріжку,- Думаю: - Поруч вона... Шелестом листя сміється берізка Біля паркану одна. Та я надію на зустріч не втратив, Повний хмільної снаги. Що у роботі й коханні завзятий, - Знають усі навкруги. Вітром до неї полину ласкавим Хоч із сватами, хоч сам. Завтра зустріну красуню русяву І розлучитись не дам… Зорями небо засіяла густо Мною залюблена ніч. У рівновазі сумління й розпуста, І в боротьбі протиріч.
Вірю вашим словам, Вікторе "У рівновазі сумління й розпуста"... Бо те, що завзятий у роботі, то видно усім, а от що завзятий у коханні і усі навкруги знають -
Вікторе, я так переживала, щоб Ви не образилися, а то подумаєте, що чіпляюся до слів... Не змовилися, про це ж усі знають навкруги, а диму без вогню не буває!
А мені, чомусь, згадалося село покійної бабусі. Я, якось влітку, приїхала до неї на канікули... Ніколи не забуду вечірнього запаху села: липа, бузина, виноград, трава - все змішалося у такий неповторний аромат, що аж подих захоплювало, ніяк не могла тоді надихатися... А Ваш вірш, Вікторе, чомусь усе нагадав. Дякую Вам за це.
Люблю сам, коли змальована словами картинка барвиста, пахуча, жива. Тоді, справді, у читача з'являється враження, що він особисто побував на місці подій, є свідком всього описаного, довіри до автора... Дякую тобі, Оксано.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
