Янголи. Кохання. Ностальгія. І солодкий хміль від почуттів. День вчорашніх пристрастей зотлів Не до тла, він досі душу гріє. Ностальгія – пух пташиних крил, Що вітри роздмухають в безмежжя. Не приймем в любові ми обмежень, У її загорнемось покрив. Ностальгія, солодко і гірко Водночас, що більше - не збагну. Та в душі не бракне нам вогню, Вже на обрії нам сяє щастя зірка. Хоч душа згубилась поміж рим, Між світів, землею й небесами. П"ю тебе я спраглими вустами - Може, так задумали згори? Світ ловив, немов Сковороду, Не зловив - здіймають крила мрії. Янголи. Кохання. Ностальгія... З-під небес я більше не впаду!
|