Зимове побачення

В сивій каламуті хуртовини,

Світлий день пригнічено пригас.

Певно, ми на вулиці єдині,

Хто в снігах ховається від вас.

Обійтися хочемо без свідків

Довгожданим радощам своїм, -

Ось і зустрічаємося зрідка

В снігопаду мороці густім.

Зігріваєм щоки зледенілі

Поцілунками серед зими.

Шкода, що не часто заметілі

Бачимо у Вишгороді ми.

Первопуток втоптуєм старанно

У зірчастій, прохололій млі

Ми удвох – заручники кохання,

Чи обоє грішники малі?

А сніжинки сіються густіше,

Місто засипають звідусіль.

Обіймаю жінку наймилішу

На центральній площі в заметіль.