Блискавкою срібною промені лились, Добре було б нагадати, що було колись. Як не хотіла серденько горю віддавати, Як хотіла, та не вміла щиро покохати. Як в душі крилатій брехню берегла, Правдоньку сказати б, але не могла. Я думала кохаєш, а ти весь час брехав, Сказав би ”відпускаю”, але ж бо ти мовчав. Та проминула вічність і ти мене згадав, Я думала кохаєш, а ти навіть не страждав. В полон землі святої тебе я віддала, Кохати так хотіла, але вже не могла. Ти в забутті німому у темноті блукав, Тебе я загубила, а ти мене шукав. Я думала кохаю, але це був обман, В кінці стоять три крапки, закінчився роман…
Meнi спoдoбалoсь закiнчeння.Дo рeчi, у трьox вiршаx вoни сильнi.Ваша твoрчiсть-дoбра i щира нагадує мeнi твoри Нiни Гoрик(дивiться каталoг статeй Irma).Tут є дoбрoта,щирiсть.Сам вiрш -свoєрiдний,має свoю душу.Xoча,тут трeба булo унукати пoвтoрeння дiєслoва "кoxаєш",трeба булo замiнити чимoсь пoдiбним,наприклад слoвoспoлучeнням абo слoвами: Я думала кохаєш, а ти навіть не страждав. В полон землі святої тебе я віддала, на: Я думала,щo тужиш, а ти навіть не страждав. В полон землі святої тебе я віддала i так далi... Бo,такe пoвтoрeння бажанo уникати,вoнo стoмлює читача(гoвoрю вiд щирoгo сeрця,у мeнe така сама прoблeма)
Любомир правий, потрібно уникати повторень, дуже сподобалось закінчення, але ще потрібно працювати, думаю все вийде за вірш 4++. До речі ви давно пишете?
А мені здається, що забагато рими типу: згадав - страждав, віддала-могла, віддавати-покохати. Можливо використати інші слова, щоби рима була мелозвучніша? Та вцілому, для Вашого віку (13 років, якщо Ви віршо вказали) цей вірш і так добре складений. Успіхів. Тримайте 4.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
