Ми літали з тобою в захмарних повітряних замках. Спочивали від неба на лоні пругких споришів. Ти для мене - ввесь світ! Моє сонце, зваблива коханка. Тихим лагідним словом горнулась душа до душі.
Накували зозулі кохання сто літ і удачі. І не вірилось нам, що у світі є місце журбі… Згасли зорі на небі, коли тебе з іншим побачив. Я спалив кораблі, не заглянувши в очі тобі.
Чорні краплі дощу на осіннім оголенім вітті, І крізь шарпання вітру чийсь голос металом дзвенить: “Ти кохання згубив! Воно вмерло для цілого світу!” Гірко плакала осінь, і годі її зупинить.
Голос той, ніби кат, моє серце мордує невпинно. До хреста прибиває мене на Голгофі сідій. Одспівала любов журну пісню свою лебедину, І завмер її звук на обірваних струнах надій.
І піду я в те місто, де сніг замітає дороги, Сірі будні життя коротати в тенетах оман. Там немає тепла. Там нема ні Любові, ні Бога, Лише злото регоче, що все на цім світі - обман.
Рукотворні руїни у землю вросли вік за віком, І статуї стомились дірявить небесну блакить. Я кричу до статуй, до сліпих, перекошених вікон: -Назовіть мені ціну, щоб нове кохання купить.
А статуї мовчать. Лише льодом відсвічує мармур. Де ж бо їм осягнуть таємниці людських почуттів... За все золото світу любові не купиш ти. Марно! А все інше - ерзац. Од віків і во віки віків.
…Все повториться в світі. І двоє взялися за руки. Погляд ясних очей. Ніжний дотик довірливих уст. Вічна Пісня Пісень поведе їх крізь радість і муки... Я квітневим дощем на закоханих тихо проллюсь.
І розкине весна перед ними зеленії шати. Ніжні квіти конвалій складуться в вінки запашні. Він шепне їй: кохаю тебе, й буду вічно кохати. І ВОСКРЕСНЕ ЛЮБОВ!..І відляже від серця мені.
Радий, що вам сподобалось, Іване! Бажаю успіхів і творчої наснаги!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")