ІНЬ ТА ЯНЬ

Інь та Янь
Зима. Вікно. Окраєць неба.
Твій слід у пам'яті снігів,
Моя душа, сумна без тебе,
Немов ріка без берегів,
І крила мрій, що прагнуть лету,
Вогонь роздмуханих бажань,
І світлий сум душі поета,
Що зазирає знов за грань,
І чорний крук, що з небо-висі,
Кидає тінь на мої сни,
І дві душі, що обнялися
У вічнім прагненні весни,
І промінець, що розтинає
Пітьму світів у час світань,
І ти, який ще й сам не знаєш,
Що ми з тобою - Інь та Янь.