Ніч поезії та кохання

                     Налий в бокал мої останні вірші,

Давай без сліз, допий його до дна,

Без щирості слова завжди пустіші,

Брехнею ж ми напилися сповна.

В цю дивну ніч поезій захотілось,

Подвійних рим без цукру і приправ,

Буття буденне нам давно проїлось,

Давно втомились від щоденних справ.

Ми, як одне. Одне у нас бажання,

Поет і муза - в`язні віршів, сцен,

Про наше, мила, неземне кохання

Вплітаю часто фрази у катрен.

Палітра почуттів на білий клапоть,

Набором літер блиск твоїх очей,

За це ти закохалась в мене, мабуть,

Колись обравши серед всіх людей.

Вдягнулась ти в мої останні вірші,

Вони тобі пасують, саме враз,

Ці твори не найкращі й не найгірші,

Та ти цвітеш у цім букеті фраз.