Крізь відстані шлю з голубами Останні листи зваби-осені, Бо серце до тебе так проситься, Мов тіло - вмиватися росами.
Та світ - поміж нами...
До безуму маю потребу
Тепла твого, наче повітря.
Прийди і печаль мою витри,
Малюй у любові палітрі Мене лиш для себе!
Здається, що ти у мені є,
Навік ми тепер переплетені Думками, чуттями, куплетами, У небо крильми розпростертими...
Любити посмієм?
А, може, нас тут не існує -
Між цими містами пустельними,
Де долі стежини устелені
Стернею й піснями веселими?
Та серце веснує!
Я знаю - незвичні ці фрази,
Це тільки слова безголосі,
Якими любові ми просим У неба нічного із просинню...
Чи бути нам разом???
|