Зеніт

Яскраве сонце досягло зеніту

І усміхнулось радісно здаля.

З тобою ми ще зовсім юні діти,

Тебе додому проводжаю я.

Так трепетно, неначе білий лебідь,

Що у воді крилом зорю шукав,

Тримаю твою руку, юна леді,

З тобою йду тропою диких трав.

Усі поля під полум’яним сонцем,

Так сяють, мов запалені вогні,

Розжареним, палаючим червонцем,

Мов очі в тебе, ніжні і ясні.

А небеса прозорістю вражають,

Яка безмежна є ота блакить…

З разючим сонечком переливають

Блакитне й жовте. Із небес горить

Все те, що зараз у моєму серці,

Коли ти посміхаєшся мені,

Твій погляд – два наповнені відерця,

Твій дотик, наче квіти весняні,

Ті неповторні, березневі квіти,

Що дарував тобі сьогодні я…

Яскраве сонце досягло зеніту

Так само, як і наші почуття.