Доріжка

Сіється біла пороша

З обледенілих беріз.

- Чом ти, така нехороша,

Хлопця доводиш до сліз?

Встань на хвилину із ліжка,

Глянь у вікно мимохіть –

Витоптав, бідний, доріжку

Біля закритих воріт.

Глянь, як кружляє в повітрі

Всюди сріблястий сніжок, -

Як на морозі під вітром

Хлопець пустився в танок.

Топче доріжку під тином

Все наодинці – невлад.

Зжалься над ним, бо загине

Він у такий променад.

В’ється стежинка довгаста

Між кучугур де – не – де.

Повна надії та щастя, -

Тільки на тебе і жде!..

Там, де в березах обвислих

Затінок є од людей, -

Бачив, як радо притиснув

Юнку козак до грудей.

01.02.12