То не кінець життя, то просто осінь Буденна сірість з жовтими очима Пливе в вагітних хмарах, землю смутком росить В’їдається в свідомість їдким димом Мене дратують голомозі вікна, брудне взуття, квітчасті парасолі Ми в осені – акваріумні риби Сріблясті, але змучені і кволі То не кінець життя… Скажіть це купі листя Яка в агонії передсмертній зогниває Пусті слова в напівпустому змісті То просто осінь… Звісно, пам’ятаю
Так. Тому й осінь Мені вірш подобаєтся саме такою загадковістю, де є і "вагітні хмари", і "голомозі вікна", "квітчасті парасолі". Та врешті-решт "То просто осінь…"
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
