Пломеніє в вогнищі остання вуглинка,
Тече по щоці остання сльозинка.
Сльозинка остання – то моє кохання,
Перше й останнє, воно перше і останнє.
Кохання, кохання, що знайшли в ньому люди,
Його то нема, а то є воно всюди.
Його ти не купиш і не продаси,
Якщо твій тягар – сам його і неси.
Призупинився час на хвилину,
Та не витерла я рукою сльозину.
Задуматись треба чи варто так чинити,
Задуматись хто навчив нас любити?
Згасло вогнище, сльозинка упала,
Ти пішов від мене – я цього не чекала.
Пішов ти від мене – мені того й треба,
Тепер я вільна, полечу собі в небо.
| 
та
у Вас 
0
