"Я подумаю"-так завжди кажеш ти кожному з тих, Хто так чи інак зазіхає на твою безмежну свободу. Потім-тихо зникаєш.Безслідно.І справа не в них, А в тихій ненависті до усього чоловічого роду.
Бо сталося так.Ти вже не той легковажний метелик, Що раз пораз підпалює крила тонесенькі до вогню. Вони надто крихкі для пригод небезпечно-веселих, І вогонь тепер палить не їх,а зранену душу твою.
З метелика в лялечку.Сховатись у кокон від світу. Приховати всі зайві емоції.Вбити усі почуття. Аж допоки у душу твою не повернеться літо. Аж доки відродишся ще раз до нової любові й життя.
Взагалі,мова йде про те,що після чергової невдачі і розчарування нікому не віриш,не хочеш відкривати душу.І в якійсь мірі ненавидиш винуватців.От і ховаєшся в уявний кокон,поки не заживуть сердечні рани.
Оксано, дуже гарний вірш, коли Ви розкриваєте свої почуття, то до нової любові вже не далеко
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
0
Можливо я щос не зрозуміла.
