Застиг, загруз наш маховик Новітньої історії, А депутат бере чим звик, Зайнявши території Партійних правил і понять, І вдячності керманичу За те, що нам і не «догнать», Як він підвладний «княжичу». І скаже він де треба «ЗА», Де треба запіариться, А де й змовчить, як той казав, Народ не дуже париться. Кому потрібний той народ Із вічними потребами?... Закрити б тільки йому рот, Як звіру, за легендами. Щоби не вирвався із пут Нужденного знедолення, Загнати краще в глухий кут Німого усвідомлення, Що він не вартий і гроша Без тих князьків, і княжичів… … І рветься зболена душа За всіх людей, як родичів. За тих, що гинуть у боях, Калік і сиріт з вдовами, Хто вмитий потом у полях Зійшовся з перелогами… Нехай сьогодні ще не зник Князьок на території, Ми все ж запустим маховик Новітньої історії! Пошли, мій Боже, всім добра І спокою, і мудрості Тобі віддячить, що обрав Життя прожити в мужності.
Щоби запустити "маховик новітньої історії", народ, напевно, має бути послідовним і вимогливим до кінця. Та ще ніколи не вірити владцям, а завжди піддавати сумнівам їхні слова й обіцянки. Повсякчас.
Галичани мають гарну приповідку - " Ще си той не вродив, жеби всім догодив! "
Назвіть мені хоч одну країну де Всі задоволені своїм урядом.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
