Сб, 23.11.2024, 11:55
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 216

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Філософам
 

= ОДА ВОГНЮ І СВІТЛУ = легенда =

           

                               1
Всю глибину найтонших лір
Словами висловимо завжди :
Душі столоченої правда
Гірким лягає на папір.
 
Ні, я не гуру , не адепт,
Щоб сіль життя всім роздавати –
Цей смак самому треба взнати,
А не очікувать рецепт.
 
Бува відвідує наш тлін
Апостол істини й науки,
Тоді крізь щем  пекучий й муки
Іду за покликом на дзвін.
                         2
Господь не дав Людині крил,
Бо ми , допитливі та спритні,
Злітали  б в небо ненаситно,
Де і згоряли б в дим  і пил.
 
Блаженно пурхали в раю
І безтурботно в стоголоссі
Пили із цвіту мед та роси
Прудкі  метелики  в рою.
 
Калейдоскоп пахучих зіль
Та метушливі силуети…
Либонь, душі писала злети
Перісто – райдужна метіль.
 
Ото ж , в мандрівку навмання
Прямуй, допоки маєш свято,
Радій, що добрі пророчата
Відводять бруд та втому дня.
 
Щоб не цікавість ця…Якби ж
Не колупала пристрасть в носі,
Були б метелики і досі
В краях  достатку й дивовиж.
 
Зіниці глянули за грань,
Де відчуття в тривозі вражень
І де свідомість без обтяжень
Спішить захоплено у рань.
                3
Уже й не знаю в чому річ :
Чи  збій дали в програмі вади,
Чи то випробувань заради,
Та край поглинула той ніч.
 
Ультрамарин згасив чуття,
Процесам згуб немає спину :
Ще мить – і фауна загине
Та флора кане в небуття.
 
Мов блиск під місяцем меча,
Мов в плесі   полиски зірниці,
 
Аж осліпляючи зіниці,
Сяйнула в сутінках свіча.
 
Все закрутилось : ожили
Прудкі й меткі істоти – скалки,
Байрак лишаючи чи балки,
До світла мчались , як могли.
 
Ось в смузі срібно –золотій
Майнули грона, брості , лози,
Між бірюзи стебло мімози…
Вслід потягнувс ь туди і рій.
                     4
Лише наблизилась метіль,
Зачало  полум*я  шугати…
Снуючи , стали міркувати
Про суперечливе суціль :
 
Рече  найперший:-Що й казать ?
Ось ми й отримали Світило –
Життя умову , ємну  силу,
В  якій Творця  є  благодать.
 
-У світлі – витоки Судьби :
Пилком тут пахне та єлеєм…
Це ж нам даруються ідеї,
Духовні множить щоб скарби.
 
-В долонях Батька наше « Я «
Та наші прагнення високі :
Дадуть врожай життєві строки,
Як сонцем скропиться земля.
 
-Зорі покликання у тім,
Щоб дати віру невмирущу,
Вділити трепетно – насущну
Любов жадаючим усім.
 
-То ж вість благую понесу
До всіх стражденних під цим титлом,
Буду посланником я світла,
Щоб сповіщати про красу.
 
  -За дар подякувати як ?
Щоб в квітах знов змогли купатись,
Щоб  мали здатність дивуватись,
Нащадкам лишу віщий знак!
                   5
Сміливець , другий , до жерла
Рішивсь нахабно підлетіти…
В гарячих струменях зітліти
Поспіла часточка крила.
 
Він, повернувшись , заявив :
-Вогонь  спроможний обпалити,
Хоч має здібності носити
Тепло та світло в скриньці див.
 
 
-Якщо обпікся – не згорю,
Його минатиму покірно,
Хоч і знаходжу достовірно
Я в цьому вигоду свою.
 
-Негайно іншим розповім
За що прийшлося постраждати :
Хтось зможе також користь мати,
Тепло щоб використати, втім.
                  
-Щось капне в руки…Інтерес
Тут меркантильно –споживацький,
Бо схочуть грітися багацько,
Та обмаль   місць знімати стрес.
                     6
Лишаю іскорку для тез :
Огидну хтивість хто зупинить ?
Як   легко падати з вершини,
Коли закінчиться процес !
 
Щоб спити кров, куса блоха…
А де ж від досвіду прозріння?
Ось так, лишаючи сумління,
Зростають паростки гріха.
                       7
Забродить пристрасть без вини…
Метелик третій :- Непізнанне
Єством осилю бездоганно,
Сягнувши першим таїни.
 
-Торкнеться спрагле до чола ,
Якщо в осердя його вскочу…
Пізнать вичерпно глуздом хочу
Джерело світла та тепла.
 
-Знайду я гострі відчуття,
Щоб  приголомшливе отримать,
Бо це престижніше, ніж блимать
Взірцем простого відбуття.
 
       -Твою природу вабить хміль :
         Стрибать в безодню – божевілля…
-За те ж оціню суть привілля,
Окрім духм*яних міток зіль.
 
          -Пуста затія твій вояж…
-Не упущу таку нагоду:
Вогню пізнати щоб природу,
В його впроваджуся пейзаж.
 
-Невже всі звідали вогонь?
В промінні золото тім сяє…
 
 
            -Той витік світла пожирає
              Зарозумілих вщент, либонь ?
 
             -Тріумф і почесть – не мета!
               Бадьорить настрій й мрії гріє
               Геть не фантазій ейфорія…
                Не в цьому місія свята!
 
               -У центрі жару біль та шок…
                 Поспішність ввергає в пригоди,
                 Які приносять більше шкоди.
                 А не повчальний втім урок.
 
-Оце дивлюся – і щемить :
Властиво Сущому вагатись –
Якщо тремтіти та боятись,
Тоді  для чого в світі  жить?
                   8      
Навіщо клопоти земні ?
Невже своїх не вистачає ?
Метіль роїлася по краю
Лиш допустимої межі.
 
Особи вчинок чи надлом ?
Щоб заповітну справдить мрію,
Шугнув в розбурхану стихію
Він враз розхристаним єством.
 
Змахнув крильми  - й  у ватрі щез ,
І до братів не повернувся…
Пізнав ,що хтів, живим  забувся                                                                                                                                                                                                                                                                                                    
Вернуть здобутки в формі тез.
 
Не зміг вже скласти міркувань
Роззявам  тим, що мали вчитись,
В халепі як не розчинитись
Чи не зазнати катувань.
 
-Себе спалив – когось зігрій ! –
Народ промовить, як зав*яже…
Уже нікому не розкаже
Він про набутий досвід свій.
 
Зостались пам*ять та труха –
Юрма довкола оніміла…
Мошки допитливість згоріла
В багатті власного гріха.
               9
Що ж , задоволене сповна
Чуже вразливе самолюбство –
Причина прикра самогубства
І слави величчі дурна.
 
До решти смертний захотів
Сам Божий промисел пізнати?
Прийшлось таки відповідати
За одержимість  бравих днів.
 
Максималізм згорів до  тла
В лукавій ватрі егоїзму,
Маразми   маній героїзму
Поглине в мороці імла.
 
Той , хто отримує знання,
Втрачає здатність говорити –
У других вимірах носити
Йому багаж цей навмання.
 
Чомусь обізнаний , мовчить,
А хто говорить – той не  знає :
Чи на припущеннях гадає,
Чи небилиці жебонить
                     10               
 Хоч втямиш досвід. хоч не вір :
Сіль у відібранім відерці,
Бо тільки  вистраждане серцем
Зіллється світлом на папір.
 
Життя тепер – безцінний дар !
І в неповторні  ці  моменти
Потрібні чи ж експерименти
В краю довершеності  й  чар ?
 
Що буде завтра – таїна ?
Вчорашній день лиш спогад точить;
Душі сучасність радість врочить,
То ж спий сьогоднішнє до дна.
 
Бо кожна слідуюча мить –
Гранична мить в житті твоєму :
Вражай , дивуючись до щему,
Допоки сонце пломенить!
         Микола  Стасюк (Антологія  української літератури- альманах)

Додав: plomin (20.12.2015) | Автор: © Стасюк Микола
 
Розміщено на сторінці: Філософам, Стасюк Микола

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1977 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
0
1 Asedo1949 • 23:24, 20.12.2015 [Лінк на твір]
Я прочитала той римований текст і не одержала задоволення від прочитаного, бо все зливається, але думаю, що в віршованій формі можна було б почерпнути багато доброго, світлого, вічного.
"Той , хто отримує знання,
Втрачає здатність говорити..."
Існує думка, що чим старше і мудріше людина, тим їй менше хочеться виясняти відношення. Хочеться просто встати, побажати всього доброго і піти.
avatar
0
2 plomin • 15:26, 21.12.2015 [Лінк на твір]
Власне кажучи , про це і йде мова....Так влаштований світ і людина, що не завжди наша допитливість знаходить відгук та підлягає задоволенню....Але відкривши джерело світла та тепла , можна ними поділитися з іншими- про це і сказав...Ода була у віршованій формі - чому так змазав Пк , не можу пояснити....Спробую видалити і ще раз опублікувати. І в Фб, і в Однокласниках - без проблем....
avatar
0
3 plomin • 15:38, 21.12.2015 [Лінк на твір]
Таки замінив...спробуйте вловити думку тепер.
avatar
0
4 Asedo1949 • 19:16, 21.12.2015 [Лінк на твір]
У цих словах добре проглядається філософія життя людини. Різні долі, різні проблеми, різні бажання, страждання, цілі, звершення, досягнення, але всіх об'єднує день в який все це може збутися - це тут і зараз, бо вчорашній уже не змінити, а завтрашній ще в невідомості.
"Вражай , дивуючись до щему,
Допоки сонце пломенить!" Дякую!
avatar
0
5 plomin • 20:32, 21.12.2015 [Лінк на твір]
О, так....Дякую за розуміння.Не часто знаходиш однодумців та людей з аналітичним мисленням.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz