АТАРВАВЕДА

Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)

    в означенняхТлумачення, значення слова «ворог»:

ВО́РОГ, а, чол.
1. Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник. Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Панас Мирний, II, 1954, 118); [Ярчук:] Є у нашого шановного Порфирія Марковича особисті вороги чи нема? (Іван Микитенко, I, 1957, 391); 
//  чого. Принциповий противник чого-небудь. Ворог всякої фрази,.. Драгоманов у своїх статтях, а ще більше в листах до галичан.. відучував їх од пустої фразеології (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31). 
 Внутрішній ворог — той, хто заподіює шкоду всередині країни, вороже ставиться до існуючого ладу;Зовнішній ворог — той, хто зазіхає, нападає на країну ззовні, порушуючи її кордони. При дружбі народів нашої країни нам не страшні ніякі ні внутрішні, ні зовнішні вороги (Тези про 300-річчя возз'єднання.., 1954, 28).
2. також збірн. Супротивник на війні, у воєнних діях. А тут кричать та в труби сурмлять,.. В наскок яряться вороги(Іван Котляревський, I, 1952, 233); Дав [комісар] розпорядження партизанам відтягти ворога вбік (Юрій Яновський, I, 1958, 279).
3. перен. Шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т. ін. Тихович вірив у можливість боротьби з ворогом винограду [філоксерою] (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 223); Багато ворогів має ліс. Особливо великої шкоди завдають йому численні шкідники (Колгоспник України, 7, 1956, 12). 
♦ Не взяв його (тебе і т. ін.) ворог — те саме, що Не взяв його (тебе і т. ін.) враг (див. враг). — Там у Петра Лукича нова наймичка та ще, не взяв її ворог, крижаста така... (Панас Мирний, III, 1954, 86).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 739.

Происходит от общеслав. формы *vorgъ, ср: др.-русск. ворогъ, ст.-слав. врагъ (ἐχθρός; Клоц., Супр.), русск. враг (из церк.-слав. взамен исконнорусск. ворог), укр. во́рог, белор. во́рог, болг. враг, сербохорв. вра̑г, словенск. vrȃg «дьявол, черт», чешск. vrah, словацк. vrah «убийца», польск. wróg (род. п. wroga) «враг». Родственнно лит. var̃gas «беда, нужда», латышск. vā̀rgs 1. «болезненный, хилый; жалкий, убогий», 2. «беда, бедствие», др.-прусск. wargs «злой», лит. var̃gti «бедствовать», латышск. vãrgt «чахнуть, прозябать», лит. vérgas «раб», далее, возм., готск. wrikan «преследовать», wraks «гонитель», лат. urgeō «тесню,