День згорів…
День згорів і ніхто не справляє тризну,
Не б*ють дзвони,не чути жалів,
Паутини узори у сутінках виснуть,
Наливається вечір кольоровістю снів.
День згорів і червоні заграви з вітрами
Хмари котять на поклик сичів,
Мов дитинство із мами піснями
Він полинув до інших світів.
День зів*яв і йому більш нічого не треба,
О,світлинко моя – за тобою і я…
Все кочусь, як сльоза, з прохолодного неба
В чорну безвість німу навпростець,навмання.
| 
у Вас 
0
