Безжальне перо
* * * Що вдалині не вдалося На берестечкових снах? Сизі птахи у волоссі, Простоволосі, як знак. Може, нам знову діткнутись До передполя предтеч? Вигнути власну ввігнутість І сипонути картеч... Там, за порогами жалю, Плине кришталю Дніпро. Тільки скрипить по скрижалю Бога безжальне перо.
Додав: aleksgun (15.02.2011)
| Автор: © Олександр Гунько
Розміщено на сторінці : Філософам
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1498 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Звичайно, ще рано. Дякую.
klavysjka : Так влоно і є. Велике бажанн вижити й жити і віра, що ГОсподь почуж і вбереже.
virchi : У вірші показано не тільки жахи війни, а й силу віри. Молитви почув Бог і вберіг життя, що є найціннішим...
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА