НІЧ-ПАНТЕРА

Зістрибнула, гнучка, мов пантера,

Жовтоока спокусниця-ніч,

Прошмигнула по стишених скверах,

Ліхтарям повновидним навстріч.

Милувалася цвітом жасмину

І стрибала за пухом тополь,

Вигинаючи сяючу спину

Між вербових густих парасоль.

Пила з озера зоряні зливи,

Що тремтіли в люстерку води...

Тільки місяць блідий,мовчазливий,

Вслід за нею очима водив.

І не зчувся, як випустив дзбанок,

Розіллявши парне молоко-

І потік білощокий світанок

По небесних рівнинах струмком.

В небо канули зорі-кристали,

Наче в каву гірку рафінад.

І стрибнула пантера зухвала

Під патлатий густий виноград.

Позіхнувши, накрилася листом

І пірнула в нефритові сни.

І посипалось щедре намисто

Сонцесвітла у жменьки весни.