Пора для дива

Цей січень буде трішечки моїм,

Пухнастим сріблом вмоститься на пальцях,

Впаде безмежжям спогадів та втім

Новітню казку розшука в бувальцях.

І ледь торкнеться павутиння сну,

Яким сповито сонячні попруги.

Незримо вечір в радощі гайнув,

Підперезавшись приморозком туго.

Це він нічним пейзажем шепотів,

Що зорепадом на очах зависне.

Пора для дива і для теплих слів

Поміж крижинок, зронених зумисне.