Годівниця

Пташина годівниця

Стоїть у мене в хаті,

Як джерело-криниця,

Всіх звикла годувати.

Зерна насиплю сміло

І хай їдять «крилаті»,

У серці защеміло

При всій цій благодаті.

Піду в садок,помрію

І прихоплю кормушку,

На дерево завішу,

Додам також петрушку.

І сяду у садочку,

Дивлюсь,аж бач горобчик,

Сиджу у холодочку,

Траву хтось знову топче.

Іде,все близь хлопчина,

А років може десять,

З узором сорочина;

Пташок щебече дев'ять.

Пита у мене : «Що це?»,-

Кормушка,годівниця,

Малий собі бурмоче,

А може то в’язниця.

О,ні,це не в’язниця,

Це хатка для пташини,

У ній зерно й пшениця,

Міцні і теплі стіни.

Тобі,ось на замітку:

«Жива пташина-радість»,

Улітку,навіть взимку,

Це голод-її  слабкість!