| Закралась тихо в сади осінь, Усе навкруг позолотила, Стрічки вплела берізкам в коси І далі в мандри полетіла.
Берізки міряли несміло Зі злота щирого обнову. А чи пасує їм, тендітним, білим, В дубка питались знов і знову.
А потім одяглись розкішно - На них і вітер задививсь... Але листочок впав неспішно І з вітерцем полинув ввись.
І вся обнова облетіла, Упало до берізок ніг. У них лишилася сорочка біла - Промести листя вітер зміг.
Берізки наші сумували, Хоча тримались ніби стійко. Вони насправді осінь ждали, Багату осінь, але все ж - злодійку.
| 
та
у Вас 
0
У другій строфі зайве слово "білим", в останній строфі в останньому рядку зайве слово "осінь", передостання строфа, третій рядок я б написав:сорочка в них лишилась біла.
