Можливо небеса
У парку песик причепився:
біжить через осіннє листя,
боїться, наче запізниться,
у жовте листя провалиться.
Та гострі підіймає вуха,
сліди мої він не втрачає,
за кроками таки слідкує
і листя ротиком хапає.
Та відчуття все ж виникають,
що песика подарували,
можливо небеса, - хто знає?..
А, може, це є ангел із вусами?
Позвала я його до себе,
погладила маленьке диво
і по вузесенькій алеї,
уже удвох пішли щасливі.
жовтень 2014 рік.
Додав: Koshkina (10.10.2014)
| Автор: © Ірина Пшиченко
Розміщено на сторінці : Життя... , Вірші про природу
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1704 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 13
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА