Сідало сонечко за вал,
Формуючи химер із хмар;
Пірнула щука в небеса,
Забувши довгого хвоста,
А біля нього серед віт
Гойдається пухнастий кіт.
А ось носата йде Яга…
На ногу бабця наляга,
А під ногами крокодил
Роззявив пащу, що є сил.
Ось птах із зламаним крилом
Летить у гущу – напролом,
За ним ягняточко мале,
Напевне матінку зове…
І враз рожевий промінець
Пробрався стиха навпростець,
Розливши фарбу на ягня,
На крокодила, на коня
І на Ягу, що серед віт,
І навіть став рожевим кіт.
Наш промінець не нудьгував,
Усе навкруг пофарбував.
І, лиш, як сонечко зайшло,
Він блиснув пару раз в вікно,
І заховався з ним за вал.
А ніч якраз відкрила бал...
Дуже Вам вдячна,п.Галино, що Ви сприйняли вірш, як дитячий, бо й справді химери всі із дитячих казок, але то так розігралася моя фантазія, коли в недавній подорожі, спостерігала захід сонця. Можна звичайно, у тих химерах, побачити і щось інше, але то вже залежить від того, хто на що і як дивиться.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
