Вуаль прозора холодом покрила,
Злітають листя наче гвинтокрили,
Кружляють над землею кольорові,
То осінь зізнається нам в любові.
Вона шепоче, що скінчилось літо,
Воно лишило спогадів привіти,
І легковажне геть кудись поділось,
А може десь у лісі заблудилось.
Та ось царівна осінь величава,
Йде по землі, як пишна, свіцька пава,
Чарує непідступністю своєю,
Вуаль холодна тягнеться за нею.
| 
та
у Вас