Квітнева віхола.
Квітнева віхола шумить… Квітує білий сад… Та сонце десь поділось вмить І ринув снігопад. Скрутився, знітився ввесь цвіт І заховав лице, Для нього вже скінчився світ… Удар, немов свинцем. А скільки малося надій На сонце, на росу… І ось нівечить лиходій Невидану красу. Січе, лютує заметіль І падає до ніг М’яке пелюстя, наче біль, Й химерний, мокрий сніг.
Додав: Asedo1949 (20.04.2017)
| Автор: © Катерина Чумак.
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1219 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 14
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА