Зима. Стугонить завірюха.
Мороз ледь пощипує вуха.
Сніги засипають стежини.
Стоять в переметах машини.
Містечко моє побіліло,
На світ позирає несміло.
По вулицях мчить сніговиця.
Неначе примхлива дівиця,
Нервується і поспішає,
ГоспОду свою прикрашає.
Дерева вдягла в кожушинки.
В бурульках-сережках будинки.
На вікнах морозні узори.
Чорніють лише світлофори.
А люди? Їх майже не видно.
Гуляти в негоду огидно:
Сніг лізе нахально за комір...
Ні, краще у теплому домі
За чашкою чаю чи кави
Точити розмови цікаві,
Чи в комп свого носа уткнути,
Про хугу надворі забути.
А там, за вікном, сутеніє.
Реве заметіль, скаженіє.
Ледь блимає світло реклами.
Аж раптом хурделиця-дама
Сипнула, немов би навмисно,
На сніг із смарагдів намисто.
І лють хуртовини потому
Вляглася. Напевне, що втому
Відчула вона і з містечка
В лісок подалась недалечко.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
Дякую! :s-11: