Листок припав грудьми до скла І заглядає у кімнату. Він, може, в пошуках тепла У мене проситься до хати? Він у промоклому вбранні Тремтить на холоді ще зранку. Він в очі дивиться мені Благально і безперестанку. І я замерзнути не дам У час негоди сиротині. Теплом ділюся пополам Своїм я змалку і донині…
Вікторе, та це ж не припущення. У Ваших творах дуже багато позитиву і доброти. Просто, "який Ви добрий" - перше, що спало на думку після прочитання вірша. От.
"Листок припав грудьми до скла" - такого ніде не зустрічав. Красиво. І твір вцілому сподобався. Це талант, пане Вікторе, так гарно поєднувати природу з людиною. Дякую!
Прізвище не змінив, але після таких помилок бажання ділитися ним пополам із донькою зникло. Аж незручно, Софіє, що сам не помітив пропущеної малою букви.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
