Вітри навіяли печалі, Хлюпнули прикрощів дощі. І непривітним небо стало У темно – сірому плащі Хмарин вологих, обважнілих, Розбухлих стрімко від води. Дерев суглоби заскрипіли В передчутті страху, біди. Мигтять вогнями блискавиці, Гримлять лункі громи услід. І день прозорий, світлолиций Принишк до дрожу та поблід. З останніх сил спішу додому Безлюдним шляхом дотемна, - Щоб повторити в сні страшному Усе побачене сповна.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
1
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-