Коли стихає тужний трепет... - Вірші про природу

Всього коментарів: 46
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 jakov-buga • 09:28, 12.11.2010 [Лінк на твір] Долото ,воно, хоч і побите,але завжди затребуване,а тут і не чекає, і не зве, і скраю ...А ,взагалі ,надихає вірш на зажуру ще більш. 0Спам 3 Did • 10:24, 12.11.2010 [Лінк на твір] Ось, бач, як буває - скраю, нікуди не лізу, а дістається від життя так, як і тим, хто в самій гущі тих чи інших подій. Донька учора говорила, що я своєю присутністю тільки зіпсував гарненьку картинку туманного осіннього дня. Тож, може, залишу тільки перші три стопи, щоб менше суму було у вірші. 1Спам 6 Валькірія • 10:30, 12.11.2010 [Лінк на твір] Не треба тримати сум у душі, аби він так наростав - краще виливати його у вірші, не встигнеш озирнутись - а вони вже стануть значно веселішими! По собі знаю, не сумуй, Вікторе, в нас ще ВСЕ попереду! 0Спам 8 Did • 12:52, 12.11.2010 [Лінк на твір] Тут так справами навантажили, що сумувати немає коли. Тиждень відпустки промайнув, як один день, а багато чого, бачу, не встиг, відклав надалі. Сумую тільки тоді, коли когось, або щось згадуюю. Тут перебороти себе я безсилий. 0Спам 11 Валькірія • 14:45, 12.11.2010 [Лінк на твір] Найважче воювати - з самим собою... 0Спам 13 Did • 14:54, 12.11.2010 [Лінк на твір] Воювати із самим собою можна, навіть потрібно, але перемогти оте своє власне Я - дуже мало кому з нас вдається. 1Спам 28 natalya-gurkina • 16:44, 12.11.2010 [Лінк на твір] Це правда. Але, Вам думаю вдається. Діти озвучують уже те що засвоїли;) )))) 0Спам 29 Did • 17:18, 12.11.2010 [Лінк на твір] Дякую, Наталко. Про дітей, правда, не зовсім зрозумів у коментарі, хоч попередній вірш писав якраз про дитинство, але вже я так далеко від нього, що навіть у снах рідко бачу. 1Спам 30 natalya-gurkina • 17:22, 12.11.2010 [Лінк на твір] я маю на увазі, що дитина озвучує лише те що вже засвоїла. наприклад: "риба літає в небі..." це значить що дитина вже добре знає що риба плаває у воді, а не літає. ви сказали, що воювати з собою можна, але перемогти власне я надто складно і мало кому вдається. от я і сказала, що озвучують лише те, що опанували. 0Спам 32 Did • 17:27, 12.11.2010 [Лінк на твір] Мабуть, так воно і є. 1Спам 2 Валькірія • 09:51, 12.11.2010 [Лінк на твір] Світ людини безмежно широкий, А людина у світі – мов лист, Що по вітру кружля, одинокий, Випадковий у світі цім гість. Ми самітні, мов злякані птахи, Наче в натовпі бідні сліпці. Лиш дорогою мовчки, до плахи, Упокорено йдемо усі. Ми потомлені горем, самітні, Ждемо свого сумного кінця. Ви десь бачили лиця привітні? Ви давно чули добрі слівця? Не зумієм щасливими стати Й подолати тягар помилок - Доки будемо в світі блукати Наче зірваний з гілля листок! 0Спам 4 Did • 10:26, 12.11.2010 [Лінк на твір] Дякую тобі, Наталко, за чудовий, такий повчальний для усіх нас, коментар. 0Спам 5 Валькірія • 10:27, 12.11.2010 [Лінк на твір] Це я, Вікторе, найперше намагаюсь сказати собі... 0Спам 9 Did • 12:55, 12.11.2010 [Лінк на твір] Але ти не замкнулася, відкрила нам душу, тож так і відреагував на твої слова. Всі ми пишемо для себе, а чомусь хочемо, щоб написане нами читали також і інші. Хіба не так?.. 0Спам 12 Валькірія • 14:46, 12.11.2010 [Лінк на твір] 0Спам 14 Did • 14:54, 12.11.2010 [Лінк на твір] 0Спам 17 Валькірія • 15:19, 12.11.2010 [Лінк на твір] 0Спам 21 Did • 15:38, 12.11.2010 [Лінк на твір] Смієшся, бо правда... 0Спам 24 Валькірія • 15:51, 12.11.2010 [Лінк на твір] Не сміюсь - а тішуся! 0Спам 26 Did • 16:00, 12.11.2010 [Лінк на твір] І я про те... 1Спам 7 dolia • 10:34, 12.11.2010 [Лінк на твір] Життя неначе терен! Подолаємо і його! 0Спам 10 Did • 12:58, 12.11.2010 [Лінк на твір] Я щиро вірю у те, що у нас все буде добре. Ну, як нам без віри жити?.. Дякую. 0Спам 15 Medbrat • 15:04, 12.11.2010 [Лінк на твір] Вікторе, от навіть якби хотів хоч разок Вас покритикувати , так немає за що Ну а як серйозно то дуже повчальний ,як на мене вірш у Вас вийшов(особливо для молодших поколінь) і за це Дякую 0Спам 16 Did • 15:09, 12.11.2010 [Лінк на твір] Дякую тобі, Сашко, за розуміння і добрі слова. 1Спам 18 Валькірія • 15:25, 12.11.2010 [Лінк на твір] Ніхто Тебе там не чекає, Прийшов би - дали б відкоша... Блукаєш Ти в життя по краю, Та головне - жива душа! 0Спам 20 Did • 15:37, 12.11.2010 [Лінк на твір] Що творю - не відаю, Як живу - не знаю. З Вірою - обідаю, В Люби - засинаю. Прокидаюсь в Наді я З Вірою, що Рая Теж про мене згадує. Теж мене чекає. Що творю - відаю... Не завжди, судячи з моїх жартівливих слів, дають мені відкоша... 1Спам 19 shetamara • 15:29, 12.11.2010 [Лінк на твір] У твоїх віршах, Вікторе, ЛГ завжди крокує поряд із природою, із мальовничими пейзажами і, милуючись цими пейзажами, читач готується до "пострілу рушниці", бо знає, що кінцівка у віршах Віктора ніколи непередбачувана. 0Спам 23 Did • 15:50, 12.11.2010 [Лінк на твір] Про це мені, Тамаро, сьогодні уже говорили, багато хто звернув увагу на таку манеру мого письма. Бачу, що й ти все добре підмічати умієш своїм чіпким поглядом, уважно читаєш наші римування... Дякую тобі. 1Спам 22 Валькірія • 15:47, 12.11.2010 [Лінк на твір] Ось такий "на схилі літ" Винахідливий в нас Did - Віра, Люба, Надя, Рая... Його завше визирають, Хочуть з ним вони до столу І гуляти лісом-полем, Ще й лягати разом спати, Щоб до ранку...віршувати! 0Спам 25 Did • 15:59, 12.11.2010 [Лінк на твір] Не заснути, справді, з ними Гомінкими, молодими. Котрим зовсім не до віршів, Коли разом ми, між іншим... 1Спам 27 Валькірія • 16:25, 12.11.2010 [Лінк на твір] А якщо вам "не до віршів" - то забудьте "схили літ"! Що є краще? що є гірше? - важко тут знайти одвіт... Та якщо душа іскриться й прилетів любові Бог - То нехай вірші і пристрасть заворожують обох! 0Спам 31 Did • 17:26, 12.11.2010 [Лінк на твір] Про вибоїсту дорогу, І про кручі та про схили, - Позабуду я, їй Богу, Якщо поруч буде мила!.. 1Спам 33 Лореляй • 20:15, 12.11.2010 [Лінк на твір] Браво!!! Чудові у вас рядки, пане Вікторе! 0Спам 34 Did • 20:51, 12.11.2010 [Лінк на твір] Дякую тобі, Людмило, за добрі слова. Зігрівають вони, надихають... 0Спам 35 mary • 22:25, 12.11.2010 [Лінк на твір] Вірш засмучує ще більше.... 0Спам 36 Did • 22:44, 12.11.2010 [Лінк на твір] Вибачаюся, Маріє. Запевняю, що наступні кілька віршів обов'язково будуть веселішими. 0Спам 37 Валькірія • 22:46, 12.11.2010 [Лінк на твір] Веселіймо на "Анумо" - й читачам не буде сумно! 0Спам 38 Did • 23:00, 12.11.2010 [Лінк на твір] ...А коли ще поруч Крісман, То життя не буде прісним! 1Спам 39 Валькірія • 23:07, 12.11.2010 [Лінк на твір] Коли поруч буде Крісман - почуттям стане затісно, Чи ти будеш дуже радий? - я цунамі плюс торнадо! 0Спам 40 Did • 23:28, 12.11.2010 [Лінк на твір] Поміняєш образ грізний Ти на сайті, як білизну! І тебе боятись нині Ще не бачу я причини... 1Спам 41 Валькірія • 23:40, 12.11.2010 [Лінк на твір] Що казали про білизну в нічку темну, в пору пізню?... А чого мене боятись? - Я ж за фахом адвокатка! 0Спам 42 Did • 08:07, 13.11.2010 [Лінк на твір] Наповню вином зараз склянку, Та й вип'ю, як воду, до дна За те, щоб душа галичанки Відкрилась ще більше, сповна... 1Спам 43 Валькірія • 11:57, 13.11.2010 [Лінк на твір] Куди ще більше, ну куди? Так недалеко й до біди А щодо келиха чи чарки - Не проти я! Аж в грудях жарко... 0Спам 44 Did • 15:47, 13.11.2010 [Лінк на твір] Пригадалися чомусь зовсім недавні рядки: Мої кінці - твої початки, Твої початки - без кінців... Тебе одну я на лопатки В житті покласти не зумів. Та не соромлюся поразки І співчуття не жду слівця: - Ти незабутня дивна казка З початком добрим без кінця!!! 1Спам 45 Валькірія • 18:20, 13.11.2010 [Лінк на твір] Не все у нас бувало гладко, не всі вершини здобулИ, Життя нас клало на лопатки, а ми покласти - не змогли. Я мчуся вперто, без оглядки, круті минаю береги, Твої кінці в мої початки впустили корені углиб... 0Спам 46 Did • 20:15, 13.11.2010 [Лінк на твір] Які кінці?.. Які глибини?.. Рука в руці Твоїй донині!!!

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі