Цвітом калини та запахом м’яти, Жайвора співом і сріблом роси, - Сниться дитинство на мрії багате, Повне наснаги, любові й краси. Сниться роками натомлена хата, Двері до неї відкриті чогось. Сниться частіше і дуже багато Те, що у душу хлопчачу вплелось. Серце вколисують роки минулі, Та розтинаючи часу пітьму Згадую тих, хто про мене забули, А ось навіщо – не знаю чому. Болі забулись вчорашні й образи Вже відгоріли й зотліли дотла. Давніх веселощів дороговкази Пам'ять забути моя не змогла. Наче за руку ведуть знакомиті Спогади теплі невпинно туди, Де заховалися пилом покриті У лопушинні найперші сліди. Їх видивляюся в полі й на лузі, І у прозорій ріки глибині. Сняться у радості й згадую в тузі Роки, які не вернути мені.
Звичайний вірш про мої враження від спогадів та снів, які часто непокоять натомлену душу. І остання строфа вірша не вбивча... Дякую вам, Алло, за добре слово.
А якщо останній рядок "Юні літа, що не вернеш мені"? теж вирівнюється наголос.... А ще можна усі сполучники"й" змінити на коми! Віктотре, втбач, що із самого ранку із зауваженнями, але то дружні! Хочу, щоб вірш став кращим! от!!!
У останньому рядку те саме: рОки, якІ не вернУти менІ. Чи не так, Софіє? Про сполучники мені й Катя вже говорила, то моя давня звичка така, їх прибрати недовго. Дякую тобі за глибокий і змістовний коментар.
Можна запитати ? Вірш написаний після того як минула дата святкування Вашого весілля ? Бо я подумав, що може визначні події у житті наштовхують на такі рядки. Справді широко та яскраво. 12.
Можна, Андрію, все можна. Вірш вчорашній, свіженький, хоч хотілося спочатку розмістити "Півня", або "Грозу", але донька переконала що цей кращий, а ті просто почекають. Неділю холостякую, ніхто не заважає, ось і пишеться подібне. Дякую тобі.
Не сумуй! Раніше я часто бував у Тернополі, там живе рідня дружини, але ось уже біля десяти років не бував у ваших краях. Може на які свята виберуся, то обов'язково дам тобі про це знати. Або навпаки... У липні ми повинні зустрітися точно!!!
Якщо і моїм вишгородським жінкам подобається, то ви мене, Гнате, не обманюєте. Але про останні два рядки пам'ятаю, може, справді їх зміню, а більше нічого правити не буду. Дякую.
Як гарно!!! Ваші спогади завжди приносять велике задоволення від прочитаного, навіть, якщо вони сумні. Сьогодні на студії записала дівчинку. вона співала нашу "Співанку". Якщо Катруся не розмістить "Командира", я намагатимусь розмістити цю пісню, якщо Ви не проти, а якщо розмістить - розміщу трішечки пізніше.
Дякую тобі, Оксано, за добрі слова. Щирість - відчуваю на відстані, правда. Катя обіцяла розмістити, говорить, що потрібно почекати трошки, бо зараз у неї є важливіші справи. Мені вишгородські виконавці пісень на мої слова також обіцяли допомогти з розміщенням їх на сайті ще в минулому році, але я після кількох прохань перестав до них звертатися за допомогою. Музику до них писав А. Черняхівський, його власні твори можна побачити на П.М. Шкода і прикро, що так вийшло з ними. В мене збереглися тільки їх окремі фрагменти...
Так рано прокидатися і дозволяти іншим попереду себе місце займати негоже, Людмило. Дякую тобі, шановна, що не посоромилася і не полінувалася вистояти в черзі.. .
Ану, Віть: "Згадую тих, що про мене забули, тільки навіщо...", "болі колишні, вчорашні образи вже відгоріли..." - все майже без змін... Духмяний вірш - м'ятний, свіжий.
Спробую пояснити. Спочатку згадую тих друзів, що про мене забули, не знаючи тільки навіщо сам це роблю, але пробую пояснити собі це тим, що давні образи з часом забулися, а в пам'яті залишилося тільки веселе, збереглося тільки радісне. Ось відціля оті забули, забулись, забути... Дякую тобі, Світлано, за коментар і з нетерпінням чекаю від тебе слів у прваті.
Це, Людмило, коли я один сплю і ніхто не сопе поруч. Якщо чесно, то чим далі від дитинства, тим частіше його згадую чомусь. Все менше мрій, все більше згадок... Ось так. Дякую тобі за добрі слова.
Дякую за настрій душі.Сподобалось.Але цікаво було б почути вашу думку,якби середина вірша звучала так: Сниться роками натомлена хата, двері до неї відкриті,навстіж, сняться матуся і з морений тато та ще від плуга іржавий леміш. Серце вколисують роки минулі і розтинаючи часу пітьму вслухаюсь у тишу--чаклунки зозулі віщуєте рідше чому? А далі за текстом.Тільки в наступних двох рядках прибрати Йот. Не ображайтесь будь ласка.Творчих вам успіхів ПОЕТЕ.
Дякую, так справді буде краще. Поговоримо в приваті...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
