Живу я на світі у Храмі господнім, Щодня так радію, що батько мій Бог рідний, Ніколи самотньо не почуваюсь, А в думці так тішусь, що захист я маю.
Діток своїх милих виховую з малечку, Щоб силі ВЕЛИКІЙ вони підкорялися, Та завжди до серця усіх пригортали, Все буде в житті цім, для Бога навчатися маємо.
Якщо сумно в душі то завжди я молюся, Всім хочу буть вірною, але зла так боюся, Ночами і днями у думці одне, Чому не послухатись Бога уже?.
Таким жорстоким стало оточення, Не чують нічого та сліпнуть від мороку, Не бачать, що дітям Бог долі не дав, А грають та тішаться людськими життями.
Ніхто не може відкритись в цей час, Та душу свою віддати всім Вам, Впустити до серця любов до життя, А навпаки вкорочують брехнею віка.
Такої сім»ї, як ріднім селі, Нікому не мати - це скарб на землі, Тут ясно, як вдень про всі Божі творіння, Це люди – найчарівніше диво!
Ми рідними маємо бути усі, Тому, що Бог поселив разом всіх, Відчувати дихання кожної хвилі, Усіх цих людей, що живуть тут так вірно. Та вчитись у Бога зберегти життя всім.
Побут та господарство людини, Це саме легше чим Бог наділив нас, Це є завдання на правдивість життя, Щоб не хизуватись перед всіма.
Чесно прожити не влізти в рід Божий, Щоб не згубитись у володіннях господніх, Сховатись від Бога ніхто не зможе, Тому, що знаходимось в царстві ми Божому.
Не маємо прав ми тут на землі, Крім подарених Богом діток чарівних, Тому зрозуміти ми маєм одну задачу Вселенної сили В тому, Що є ти тут у гостях на землі, Поки не скінчиться вік.!!!
Жити, творити добро маєм всім, А не сліпнути в царстві Божім оцім, Вчитись, щоб вижити в родинному колі, Та полюбити усіх, тому, що ми всі у Бога як на долоні.!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
у Вас 
0
