З того часу, як на зміну товарознавцю прийшов маркетолог, на упаковках стали писати дрібніше. Так дрібніше, що навіть людині з нормальним зором не змога читати. Отож бідкаються покупці біля прилавку в супермаркеті з проханням один до одного, а чи не може він розгледіти опис товару. Непорядок. З тим непорядком бореться Тамара Іванівна, пенсіонерка, колишня шкільна вчителька хімії та біології. Бореться на комерційній основі. Її бізнес іде в розріз з планами продаж місцевого супермаркету. На мобільному столику, біля новітнього продмагу, основний товар - збільшувальні скельця. Що дрібніше маркетологи пишуть на упаковці, то більший у неї виторг.
Але не все так безхмарно в її бізнесі. Коли б тільки вона ті лінзи продавала, а то ж і про харчові добавки розповість і про консерванти пояснить своїм клієнтам. Кому ж в супермаркеті таке сподобається? Її лікбез – в розріз з рекламною політикою. Час від часу забороняють Тамарі Іванівні торгово-просвітницьку діяльність біля крамниці. Та світ не без добрих людей. У неї є учень. Вічний двоєчник, дільничний інспектор, котрий вчительку скривдити не дасть. Отак і борються за здорове харчування в нашому мікрорайоні вчителька-пенсіонерка Тамара Іванівна і її учень двієчник- дільничий Олег Андрійович.
Тотальний контроль.
Років зо три, як над сантехніком нашого ЖЄКу Олександром Сергійовичем зійшлись планети і він не вживає. Придбав мотоцикла з люлькою, інструменти і взявся за розум. А коли по-чесному, то ті планети над ним, очевидно, звела його дружина Світлана Іванівна, а, звівши, взялась за його розум.
З того часу вони вдвох на мотоциклеті рухаються між під’іздами будинків на виклики. Олександр Сергійович - за кермом, Світлана Іванівна в нього за спиною, а в переобладнаній люльці необхідний інструмент. Така собі сімейна бригада швидкого реагування по сентехнічних проблемах. Світлана Іванівна прийняла мудре рішення: навіщо кошти віддавати лікарям, коли все можна самій взятии під контроль? Останній рік Олександр Сергійович навіть не домовляється і про ціни на послуги. Це парафія його дружини. Він працює, вона веде фінансову частину. Яка там горілка! На моє запитання: «Сергійовичу, що коштує?..» Сергійович, не повертаючись до мене, махнув рукою, вказавши на дружину. Я дивився в вікно на мотоциклет, в котрім їхало подружжя…
Рятівниця
Маленька будочка під кленом. В ній вогник затемна і схилена над черевиками дівчина. Біля віконця з порваним сандалем у руках шановний пан. - Тьоть Віта , а так щоб мама не побачила зашити можна? - Футбол? - Я два гола забив. - От горе ти…давай, бо мама дома черевиком відлупцює. Маленька будочка під кленом. В ній вогник затемна. А біля неї, в одному черевику, стоїть шановний пан, чекаючи на другий.
Двірник
Проста трудова людина влаштована так, що весь час шукає стабільності у нестабільному світі. Не розуміючи, що люди, не подібні їй, живуть за рахунок нестабільності і сорому від того не мають. Ото ж наспотикавшись по життю, заглибився у себе і роботу Іван Сергійович. Покинув завод, влаштувався двірником. Сміття, сніг, листя,… то не найгірше в цім житті. В якому б стані він не був, роботу виконує щоденно на відмінно. Завжди заметено і прибрано. Любить працю і з повагою слухає людей. Одні з ним говорять на рівних, а інші повчають. І, як правило, у повчаючих розуму не більше ніж у нього, хоч і освіта краща.
Громадянин Петро
На вихідні з приміського села приїздять в наші двори дідусь з онуком. Мова про внука. Йому дванадцять років і величати його Петро. Батько і мама на заробітках. Живе з дідусем і бабусею. У їх селі закрили школу цього року, ходить в сусіднє. Тримають великий город, дві корови і інше господарство. На його руках великий кусок праці по господарству. Приторговують з дідом виробленим у господарстві: овочі. фрукти, молоко у них завжди якісні і не несуть загрози для життя. Де ще купляти мамам для діток молоко, як не в Петра і таких трударів, як вони з дідом? Заробляють цього місяця кошти, щоб отримати кадастровий номер на ділянку,
котрою вже володіє їхнє третє покоління. Петро поважає владу, він чемно вітається з дільничним і правильно дає здачу податківцям, він знає ціну життю. Дідусь Петра сплачує усі платежі вчасно і наперед. Вони патріоти, мають державний прапорець в автівці і на задньому склі назва їхнього села....
Дивлячись на Петра, виника єдине запитання: чи достойна наша влада такого громадянина країни?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас