Стихає музика і я залишаюся сам на сам з тишиною, сам на сам зі своєю самотністю. Моє життя таке маленьке, що страшно починати цей безглуздо короткий шлях в нікуди. Але ж якби людина могла обирати: скористатися їй життям чи ні… Може й не варто, адже абсурдність даного нам шансу очевидна… Хотілося би мати хоча би щось своє власне… А моє життя зовсім від мене не залежить, єдиний подих вітру спроможний загасити полум´я, яке ще не встигло розгорітися.
Якщо від вас нічого не залежить, то доля сама піднесе дорогу до ніг... Якщо будете боротися, то дорогу можете вибирати сама.... А може думаєте, що тут, на Землі, одне щастя?
Звісно ,не одне щастя на Землі, далеко не одне)Просто ми такі крихітні , порівняно зі світом, що стає сумно від думки про те, як мало від нас залежить. Взяти хоча б роки життя - вони як мить у порівнянні з тим скільки існує наша планета. А хотілося б жити вічно... Побачити , що буде тут через тисячоліття...
Прочитавши Ваші рядки у мене виникло одне запитання: - ЧОМУ?...(шлях в нікуди;скористатися їй життям чи ні… Може й не варто, адже абсурдність даного нам шансу очевидна…;мати щось своє власне…;життя зовсім від мене не залежить,) Ви справді так думаєте???...
Інколи так думаю. Тоді й пишу. Пишу ,коли сумно і роздуми не дають спокою. Але залежно від життєвих обставин, думки міняються і бувають оптимістичніші))
Життя -це прекрасно, можливо, воно із тривогами і переживаннями, та все ж так прекрасно радіти будь-які приємні дібниці.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
