|
Although Mr. Chao does not know him, he must have heard talk of this and decided to avenge him, so he is conspiring against me with the people on the road, But then what of the children? At that time they were not yet born, so why should they eye me so strangely today, as if they were afraid of me, as if they wanted to murder me? This really frightens me, it is so bewildering and upsetting.
I know. They must have learned this from their parents!
They eat human beings, so they may eat me.
Their teeth are white and glistening: they are all man-eaters.
They seem to have secrets which I cannot guess, and once they are angry they will call anyone a bad character.
How can I possibly guess their secret thoughts—especially when they are ready to eat people?
In ancient times, as I recollect, people often ate human beings, but I am rather hazy about it.
I too am a man, and they want to eat me!
The eyes of the fish were white and hard, and its mouth was open just like those people who want to eat human beings.
Actually I knew quite well that this old man was the executioner in disguise! He simply used the pretext of feeling my pulse to see how fat I was; for by so doing he would receive a share of my flesh.
All these people wanting to eat human flesh and at the same time stealthily trying to keep up appearances, not daring to act promptly, really made me nearly die of laughter. I could not help roaring with laughter, I was so amused. I knew that in this laughter were courage and integrity.
But just because I am brave they are the more eager to eat me, in order to acquire some of my courage.
I myself will be eaten by others, but none the less I am the younger brother of an eater of human flesh!
In that book on herbs, written by his predecessor Li Shih-chen,2 it is clearly stated that men's flesh can he boiled and eaten; so can he still say that he does not eat men?
When he was teaching me, he said with his own lips, "People exchange their sons to eat." And once in discussing a bad man, he said that not only did he deserve to be killed, he should "have his flesh eaten and his hide slept on…
Since it is possible to "exchange sons to eat," then anything can be exchanged, anyone can be eaten.
Instead they have banded together and set traps everywhere, to force me to kill myself.
What they like best is for a man to take off his belt, and hang himself from a beam; for then they can enjoy their heart's desire without being blamed for murder. Naturally that sets them roaring with delighted laughter.
They only eat dead flesh! I remember reading somewhere of a hideous beast, with an ugly look in its eye, called "hyena" which often eats dead flesh
"Is it right because it has always been like that?"
Wanting to eat men, at the same time afraid of being eaten themselves, they all look at each other with the deepest suspicion. . . .
"It is very little, but I find it difficult to say. Brother, probably all primitive people ate a little human flesh to begin with. Later, because their outlook changed, some of them stopped, and because they tried to be good they changed into men, changed into real men. But some are still eating—just like reptiles. Some have changed into fish, birds, monkeys and finally men; but some do not try to be good and remain reptiles still. When those who eat men compare themselves with those who do not, how ashamed they must be. Probably much more ashamed than the reptiles are before monkeys.
"In ancient times Yi Ya boiled his son for Chieh and Chou to eat; that is the old story.4But actually since the creation of heaven and earth by Pan Ku men have been eating each other, from the time of Yi Ya's son to the time of Hsu Hsi-lin,5 and from the time of Hsu Hsi-lin down to the man caught in Wolf Cub Village. Last year they executed a criminal in the city, and a consumptive soaked a piece of bread in his blood and sucked it.
As man-eaters they are capable of anything. If they eat me, they can eat you as well; members of the same group can still eat each other. But if you will just change your ways immediately, then everyone will have peace.
I knew they were one band, all eaters of human flesh. But I also knew that they did not all think alike by any means. Some of them thought that since it had always been so, men should be eaten. Some of them knew that they should not eat men, but still wanted to; and they were afraid people might discover their secret; thus when they heard me they became angry, but they still smiled their. cynical, tight-lipped smile.
they had stigmatized me as a madman. In future when I was eaten, not only would there be no trouble, but people would probably be grateful to them. When our tenant spoke of the villagers eating a bad character, it was exactly the same device. This is their old trick.
"You should change, change from the bottom of your hearts!" I said. "You most know that in future there will be no place for man-eaters in the world.
"If you don't change, you may all be eaten by each other. Although so many are born, they will be wiped out by the real men, just like wolves killed by hunters. Just like reptiles!"
"You should change at once, change from the bottom of your hearts! You must know that in future there will be no place for man-eaters in the world . . . ."
I know now how my little sister died: it was all through him. My sister was only five at the time. I can still remember how lovable and pathetic she looked. Mother cried and cried, but he begged her not to cry, probably because he had eaten her himself, and so her crying made him feel ashamed. If he had any sense of shame. . . .
My sister was eaten by my brother, but I don't know whether mother realized it or not.
I think mother must have known, but when she cried she did not say so outright, probably because she thought it proper too. I remember when I was four or five years old, sitting in the cool of the hall, my brother told me that if a man's parents were ill, he should cut off a piece of his flesh and boil it for them if he wanted to be considered a good son; and mother did not contradict him. If one piece could be eaten, obviously so could the whole. And yet just to think of the mourning then still makes my heart bleed; that is the extraordinary thing about it!
XII
I can't bear to think of it.
I have only just realized that I have been living all these years in a place where for four thousand years they have been eating human flesh. My brother had just taken over the charge of the house when our sister died, and he may well have used her flesh in our rice and dishes, making us eat it unwittingly.
It is possible that I ate several pieces of my sister's flesh unwittingly, and now it is my turn, . . .
How can a man like myself, after four thousand years of man-caring history—even though I knew nothing about it at first—ever hope to face real men?
XIII
Perhaps there are still children who have not eaten men? Save the children. . . .
https://www.marxists.org/archive/lu-xun/1918/04/x01.htm
|
Хоча пан Чао не знає його, він, певне, чув, як про це розмовляли, і вирішив йому помститися, отож, він - у змові проти мене з тими людьми на дорозі, але, тоді- до чого там діти? У той час, вони навіть не народилися, то, чому вони повинні так дивно поглядати на мене сьогодні, так, наче б то вони мене боялися, так, наче вони хочуть мене замордувати? Це справді мене лякає, це так бентежить і розстроює.
Я знаю, вони, певне, навчилися цього від своїх батьків.
Вони їдять людських істот, то і мене можуть з'їсти.
Їхні зуби білі і блискучі: вони всі- людоїди.
У них, видається, є таємниці, якиx я не можу вгадати, і, як тільки вони злосні, вони будь-кого назвуть поганим.
Як я взагалі можу здогадатися про їхні думки, особливо, коли вони готові жерти людей?
У давні часи, як мені пригадується, люди часто їли людських істот, але якось воно все туманно виглядає.
Я, теж- чоловік, а вони хочуть мене з'їсти!
Очі риби були білими і твердими, а її рот був відкритим, як у тих людей, що хочуть жерти людських істот.
Насправді, мені було досить добре відомо, що старий чоловік був підпільним палачем! Він просто під приводом слуханням мого пульса, насправді, перевіряв, наскільки я вгодований, щоб отримати частку мого тіла.
Усі ті люди, бажаючи попоїсти людського м'яса, у той же час, крадькома намагаються виглядати порядно, не насмілюючись діяти відразу, і це мене розсмішило до смерті. Я не міг втриматися, щоб не заревіти від сміху. Мене це тішило. Я знав, що у тому сміхові була відвага і цілісність характеру.
Але, через те, що я сміливий, вони мають ще більшу охоту мене з'їсти, щоб одержати хоч би частку моєї відваги.
Мене самого з'їдять інші, але, тим не паче, я- молодший брат пожирача людського м'яса!
У тій книжці лікувального зілля, написаній його (лікаря) попередником Лі Ші-ченом, чітко вказувалося, що людське м'ясо можна варити і їсти; то чи він і далі буде заперечувати, що він не їсть людей?
Навчаючи мене, він мовив слоїми власними устами: "Люди обмінюються своїми синами, щоб їсти їх.". А, одного разу, розмовляючи про одну погану людину, він сказав, що він заслуговує не тільки на те, щоб його вбили, його "м'ясо треба з'їсти, а на його шкірі спати..."
Оскільки можливо "обмінюватися синами, щоб їх їсти" , то, тоді, можна обмінюватися будь-чим, і будь-кого можна з'їсти.
Натомість, вони разом згуртувалися і усюди понаставляли пасток, щоб заставити мене вбити себе самого.
Що найбільше їм подобається, це, щоб чоловік зняв свого ременя і повісився на балці; бо тоді вони зможуть задовольнити бажання їхніх сердець, не будучи звинуваченими у вбивстві. Природньо, це їх доводить до реву від їхнього сміху, що їм такий приємний.
Вони їдять тільки мертвичину! Пам'ятаю, як я читав десь про огидну тварюку, із потворним поглядом в очах, яку звуть "гієна", яка часто харчується мертвою плоттю.
"Хіба це правильно тільки тому, що так було завжди? "
Бажаючи пожирати людей, у той же час боячись, щоб їх не з'їли самих, вони дивляться один на одного із глибокою підозрою. …
"Те, що я хочу сказати, мезерія, але ні важко це сказати. Брате, ймовірно, усі прервісні люди поїдали трохи людського м'яса- почнімо з того. Пізніше, через зміну їхнього світогляду, деякі з них перестали їсти людятину, і, через те, що вони намагалися бути добрими, вони перетворилися на людей, стали справжніми людьми. Але, деякі з них усе ще їдять чоловічину- як рептилії. Деякі стали рибою, птахами, мавпами і, врешті-решт- людьми; але деякі не намагаються бути добрими і все ще залишаються рептиліями. Коли, ті, що їдять людей порівнюють себе з тими, що не їдять їх, їм стає, певне, надмір соромно . Ймовірно набагато соромніше, ніж рептжиліям перед мавпами.
"У давні часи, І Є зварив свого сина для того, щоб його з'їли Чє і Чоу; - але, це стара історія. Але, насправді, з утворення небес і землі Паном Ку , люди їли один одного, від часу І Єнового сина до часу Хсу-Хсі-ліна, і від часу Хсу-Хсі-ліна аж до того часу, коли на цьому піймали чоловіка у селі Вулф Клаб Вилидж. Минулого року, вони стратили злочинця у місті, коли якийсь варят намочив шматок хлоба у свйої крові і смоктав його.
Як людожери, вони здатні на будь-що. Якщо вони з'їдятжь мене, то тебе вони можуть з'їсти теж; члени однієї групи усе ще можуть їсти один одного. Але, якщо ви відразу зміниш свою поведінку, то усі житимуть мирно.
Я знаю, вони були однією бандою, усі ті пожирачі людятини. Але, мені також відомо було, що, ні в якому разі, вони не думали усі однаково. Деякі думали, що, оскільки, так завжди було, то людей треба їсти. Деякі знали, що вони не повинні їсти людей, але, усе ж, їм хотілося їх їсти; і вони боялися, що люди дізнаються про їхню таємницю; отож, коли вони почули мене, вони розізлилися, але вони і далі усміхалися своєю цинічною, із зціпленими губами, усмішкою.
вони причепили до мене стигму божевільного. У майбутньому, коли мене з'їдять, не тільки не буди ніяких проблем, але люди, мабуть, будуть їм вдячні. Коли наш рквартиронаймач розповідав про селян, які їли погану особу, то це був той же засіб. Це- їхній старий трюк.
"Вам слід змінитися, змінитися із середини у- ваших сердець!",казав я. "Вам слід знати, щ у майбутньому, у світі, не бде місця людо-жерам.
"Якщо ви не змінитеся, то ви, певне, поїсте один одного. Хоча багато людей народяться, їх зметуть справжні люди, як вовжків, яких вбивають мисливці. Як рептилій!"
"Вам слід змінитися відразу. Змінітися усередині ваших сердець!
"Вам слід знати, щo у майбутньому, у світі, не бyде місця людо-жерам.
Тепер, я знаю, як померла моя маленька сестра; це усе через нього. У той час, моїй сестричці було тільки п'ять рочків. Я все ще пам'ятаю, якою милою і привабливою вона була. Мати усе плакала, але він просив її не плакати, ймовірно тому, що він її сам і з'їв, і, тому її плач його присоромлював. Якби у нього було хоч трохи сорому...
Мою сестру з'їв мій брат, але я не знаю, чи вона це усвідомлювала.
Думаю, що мати, певне, знала, але коли вона плакала, то вона це не говорила прямо, можливо, ще й тому, що вона думала, що це також і доречно. Пам'ятаю, коли мені було чотири чи п'ять років, сидячи у прохолоді зали, мій брат сказав мені, що, коли батьки чоловіка хворі, він повинен відрізати шматок свого тіла і зварити його для них, якщо він, насправді, хоче вважатися добрим сином; і мати йому не заперечила. Якщо можна з'їсти шматок, то, очевидно, можна з'їсти й цілу людину. І, все ж, коли подумати про траур, то моє серце обливається кров'ю; щодо цього це- надзвичайна річ!
ХІІ
Мені невиносимо про це думати.
Я щойно усвідомив, що усі ті роки я мешкав у місці, де, впродовж чотирьох тисяч років, їли людське м'ясо. Щойно мій брат перейняв управління домом, як померла моя сестра, і він міг додати її тіло до рису та страв, які ми їли, заставляючи мимоволі їсти його.
Можливо, що я з'їв кілька шматків тіла моєї сестри, не відаючи про це, а, тепер- моя черга, ..
Як може така людина, як я, після чотирьох тисяч років людино-любної історії, навіть, якщо б я й нічого не знав про неї, взагалі надіятися на те, що вона зможе зустріти справжню людину?
XIII
Можливо, є діти, якi ще не їли людей? Бережіть дітей. ...
переклад з англійської- Івана Петришина
|
у Вас 
