Чи готові ми любити? Чи готові прийняти свій світ? Зрозуміти себе, побачити все своє в собі і чесно прийняти всі сторони медалі... Працювати над собою як ювелір. Тоді навчитись вільно почуватись в думках... Далі в тілі... Коли йдеш поруч знайомих і ні людей і при цьому не зковуєш ніде себе і серце не міняє спокійного затишного ритму... І чи готовий ти тоді прийняти в свій спокій іншу людину, яка як і ти має купу сторін, іноді непомітних для неї самої. А ще ця людина принесе міх і свого минулого, де батьки, діти, колишні шлюби чи інші обставини, які нікуди не діваються. Це доросла зустріч дорослих людей. І чи вистачить мудрості зрозуміти нащо зустрілись? І чи вистачить мужності об'єднати два цілих з усім наявним, минулим? Чи вистачить бажання з'єднати кожне волокно різних полотен, щоб зробити добротне спільне? Стільки нюансів, життів, поглядів... На це здатні лише дорослі люблячі душі, сильні, мудрі і мужні... Це не лише пристрасть чи емоція- це бажання спільного шляху, міцності свого простору, будівництво фортеці життя, сім'ї, роду...Будівництво щасливого простору всіх причетних...Це розуміння, що світ він такий і коли ти не сам, в ньому краще... І коли тяжко і коли радісно... І лише після такого спільного глибокого шляху, у взаємній повазі, довірі, любові шкода покидати в цьому світі один одного навіть на хвилинку, щоб ще хоч мить заглянути в рідні очі...Прочитати повість чудового спільного у кожній зморшці тіла... Радіти кожному ранку і спокійному рідному сопінню чи хропінню поруч і кожному удару серця в тонометрі! Так хочеться, щоб ми будували і життя і відносини з любові з цінностей " і на совість"!... Та чи готові ми такою бачити, відчувати і творити любов! Земну не ефемерну неймовірно прекрасну і багатогранну!!!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
