/талант є і у говірках, і- у діалектах, тільки його треба відчувати і шанувати, не тримаючись, як воша кожуха, лише книжної мови/
Темною червоністю іскрився цвіт кінського щавлю.
Жовтіла команиця.
Стерня свою жовтість змішувала з темною сирістю зораної землі і попереджала в’янучою зеленістю ставочків.
Поле було, наче те полотно пригашених і зотлілих кольорів.
Ген там, лани похиленої гречки малювали іржаво-рожеві плями.
Прикращаючою зеленню віддзеркалювався на полях високий гай кінського зуба, що колихався.
Угору здіймалися з малих пастуших ватр низькі, затухаючі, синяві дими.
Польові груші, трепети і верби стояли ще у густій зеленості, але вже зчорнілі і без блиску.
Y повітрі, вже пролітало жовте листя.
На польових краках, біліли молочні хусточки павутиння.
Тихе, пригашене, блідо-золоте сонце світило серед чистих, але блідих блакитів.
Воно на усе накидало плащ з блідого золота.
Біля тину, хиталися високі буд’яки, облечені на верхівках у блідо-рожеві, містерні, кільцями наїжені квіти.
Сніжні корони кривавнику спокійно похитувалися над травами, терпко пахнучи.
Темна червоність кінського щавлю лягала над вже порижілою травою.
Дика, зелена лобода дружньо буяла осібно від інших трав.
Мовчки золотилися сухі шелестухи.
Пожовкле, порожевіле або й почервоніле, чи покоричневіле листя тріпотіло на деревах.
Брунатні льони, розпростерті на траві, наче чогось чи когось чекали, корячись своїй долі.
Їхні соломинки то біліли, то золотавилися під блиском байдужуго сонця.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 