Чт, 03.07.2025, 07:55
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2705]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1009]
Вірші про сім'ю [403]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [666]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3434]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [86]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4533]
Філософам [1315]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 424

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Фантазія-діалог з собою "Якби я мала джина, цього б ніхто не помітив"

Великі білі будинки.
Рівна чорна дорога.
Світло поглинуте бетоном.
Ця краса придумана кимось.

***

Порох під ногами.
Тепле сонце.
- Мамо наша хата красива, чи не так? Велика і у нас є садок.
- Ні, маленька, таких будинків багато... розумієш за колишньої влади усі будинки змушували будувати одинаковими і таких як у нас є десятки - наш дім не особливий, і не якийсь там надзвичайний! Просто дім.
- Чому?...

***

(Далі розмова з собою.)
Білі хмари. Голубе небо. Гірка.
- От якби я мала джина...
- То що?
- Я б написала усі бажання у тонкому зошиті і сказала б щоб він виконав усі бажання з нього і це б рахувалося як одне бажання! ..розумієш? Я сама так придумала, чесно. І чому інші не здогадувалися до цього???
- Розумно... і що б ти там написала?
- Я б хотіла годинник щоб я його носила на руці і з якого виходить джин тоді коли мені треба, щоб загадувати бажання.
- Це зручно, а далі?
- Я б повернула час назад, тоді коли я ще була у першому класі і я б була тоді найрозумніша і усе б знала - розвязувала приклади швидше за Петю і читала б газети як Олег, тоді б вчителька мене хвалила і усі заздрили.
- Саме так...
- А ще, я б хотіла мати багато грошей.
- Навіщо?! Навіщо вони тобі?!!
- Як навіщо? Щоб я могла усе мати.

***

День. Світло.
- Хто я?
"Чому? Я б могла бути іншою. Бути на іншому краю світу. Народитися від інших людей. Жити іншим життям. Мати інші речі". - усе це вкладено в "Хто я".

Це не філософське питання.
Це одна десята секунда повної дезорієнтації.
Це коли тіло ще йде, а ти уже знаєш що стоїш.
Це коли дійно забуваєш де ти і як тут опинилась - у цьому світі.
Це коли відчуваєш себе часткою всього, але не частиною чогось.
Величина світу вражає.

- Чому ти тут піщинко?
- Не знаю.

***

Там на тій пороховій дорозі, що до зупинки.
- Ці будинки такі сірі.
- Так.
- Це некрасиво, я знаю. Це не особливо.
- Напевно.
- Якби їх пофарбувати як ті нові високоповерхівки і кожен по різному, тоді інша справа.
- Гроші.
- ..так, нікому це не треба.
- Тобі.
- А я б попросила в джина з годинника.
- ...
- Ми б зупинили час і я б літала по всьому місту, дивилась здалека на дім і обирала б кожному пару кольорів. Я б витратила на це кілька днів, але час стояв би на місті - промайнула б мить. Цікаво я постарію на ці дні? Ні-ні, а уяви собі усі прокидаються а тут така краса - живи і радій, можна іще багато іншого зробити, усе прибрати і зачаклувати, щоб ніколи не псувалось!
- І як відреагують люди?
- Місто стане красивим... усі приїзджатимуть, щоб відпочити, насолодитись.
- Ти думаєш?
- Ну звісно, а жителі - будуть як в раю. ...Ні, не треба, адже тоді інші заздритимуть. Треба так у всій країні прикрасити, але на це підуть цілі роки вкладені у мить. Треба буде загадати, щоб я не страждала від самотності.

***

- Ну і країна стала б багатою. Це точно - така дрібниця як оздоблення всіх будинків кардинально змінила б все! Одна дрібниця.

***

- Красиво було б, правда?
- Та-ак...
- Але люди такі дивні. Я тепер думаю що вони б не зраділи. Вийшли б і налякались, хто це наробив. Була б паніка, масова. Приїхали б ті, що всякі паранормальні речі вивчають... Стали б вивчати нас. Закрили б цілу країну - та й усе.
- Нарешті!
- Тоді можна зробити так щоб вони нічого не помітили.
- Як?
- Бажання загадати.
- Тоді навіщо щось міняти?
- ...але як тоді?
- Так як є.
- Тобто, все зажди буде так?
- Ні, але люди самі вирішать коли буде треба - разом.
- Вони не здатні діяти разом.
- Якщо пронесеться хвиля свіжого повітря, вони навіть дихати в такт будуть.
- Ти думаєш?
- Знаю.


Додав: Morty (12.11.2010)
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 2217 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): мрія, фантазія

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 shetamara • 15:23, 13.11.2010 [Лінк на твір]
Прочитала лише частинку, а решту дочитаю сьогодні ввечері. Хочу сказати, що такі тексти мені дуже подобаються, обробити їх трішки треба, звичайно, але тут така щирість і відвертість, стільки цікавих думок і ідей, що кожен уривок можна продовжити до розміру оповідання.
avatar
2 shetamara • 22:38, 13.11.2010 [Лінк на твір]
Цей уривок нагадує мені нинішню політичну ситуацію:
" Тобто, все зажди буде так?
- Ні, але люди самі вирішать коли буде треба - разом.
- Вони не здатні діяти разом.
- Якщо пронесеться хвиля свіжого повітря, вони навіть дихати в такт будуть.
- Ти думаєш?
- Знаю."
Це надає оптимізму.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
kraynyuk46: Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу  долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!

kraynyuk46: Дякую Вам за такі глибокі роздуми. Бажаю подальших успіхів у творчості. 

kraynyuk46: Чудовий вірш про чисті, щирі почуття до коханої. plus_1_ 


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz