Коли в душі болить дитинство

Дідівська хата

Стоїть іще дідівська хата, з подвір’ям тихим і німим. Стоїть, немов сліпий жебрак Вартимей, серед шляху Єрихонського, і вікнами у безвість погляда. Стоїть, чекає блудних внуків, які розбещеністились світами, чи, може, на весіллю в Кані Галилейській вино допивають? Стоїть іще дідівска хата, мов та молитва вечорова, бо добре знає, що блудні внуки повертаються завжди, коли в душі болить дитинство.