НЕВЖЕ

В липневих тихих присмерках свічею

Я відпалаю свій недовгий вік.

Без мене друзі сядуть за вечерю,

А я від них застигну віддалік.

І не дочуюсь їхніх вправних жартів,

І не відчую єдності думок…

Невже ж і справді спогади не варті,

Часів, коли відносин вийде строк?

Невже ж і справді буду тільки зрідка,

З’являтися у пам’яті людей,

Невже в душі навіки вгасне зірка,

І не для мене зійде новий день